Головна » 2021 » Листопад » 25 » Наталка Поклад 7 год · Поминальний день Холодний-холодний осінній день. Листопадовий. Після сніданку бабуся сказала п*ятирічному Назарчик
7:42 PM
Наталка Поклад 7 год · Поминальний день Холодний-холодний осінній день. Листопадовий. Після сніданку бабуся сказала п*ятирічному Назарчик
ми-Холодний-холодний осінній день. Листопадовий. Після сніданку бабуся сказала п*ятирічному Назарчикові: «Ти знаєш – сьогодні день особливий». «Особливий?» – перепитав Назарчик. Бо це в нього така звичка – все перепитувати. «Так, особливий, – ствердила бабуся. – Поминальний». «Поминальний?» – знов перепитав хлопчик. «Будемо поминати всіх тих, що померли від голоду», – зітхнула бабуся. «Від голоду? – здивувався Назарчик. – Як це – від голоду?» «А ось так, дитятко, – погладила його по голівці бабуся. – Не мали, що їсти, та й, біднесенькі, померли. І дорослі, і дітки». «А хіба таке буває?» – здивувався Назарчик. «Буває, сонечко».
а-Холодний-холодний осінній день. Листопадовий. Після сніданку бабуся сказала п*ятирічному Назарчикові: «Ти знаєш – сьогодні день особливий». «Особливий?» – перепитав Назарчик. Бо це в нього така звичка – все перепитувати. «Так, особливий, – ствердила бабуся. – Поминальний». «Поминальний?» – знов перепитав хлопчик. «Будемо поминати всіх тих, що померли від голоду», – зітхнула бабуся. «Від голоду? – здивувався Назарчик. – Як це – від голоду?» «А ось так, дитятко, – погладила його по голівці бабуся. – Не мали, що їсти, та й, біднесенькі, померли. І дорослі, і дітки». «А хіба таке буває?» – здивувався Назарчик. «Буває, сонечко».
Холодний-холодний осінній день. Листопадовий. Після сніданку бабуся сказала п*ятирічному Назарчикові: «Ти знаєш – сьогодні день особливий». «Особливий?» – перепитав Назарчик. Бо це в нього така звичка – все перепитувати. «Так, особливий, – ствердила бабуся. – Поминальний». «Поминальний?» – знов перепитав хлопчик. «Будемо поминати всіх тих, що померли від голоду», – зітхнула бабуся. «Від голоду? – здивувався Назарчик. – Як це – від голоду?» «А ось так, дитятко, – погладила його по голівці бабуся. – Не мали, що їсти, та й, біднесенькі, померли. І дорослі, і дітки». «А хіба таке буває?» – здивувався Назарчик. «Буває, сонечко».