5:14 PM Старенька хатка в п'ять забитих вікон Забралась у пожухлі кропиви... | |
Старенька хатка в п'ять забитих вікон Забралась у пожухлі кропиви... Яке змагання з двадцять першим віком? Озброїтися вістрями трави? Щитом хай буде вутлий подорожник? Вона ж ніколи скраю не була... Ішли з добром - стрічала хлібом кожних, Зі злом - обрізом бесіду вела... Йорданський хрестик на низькім одвірку. Заходиш в хату - то йому вклонись, Немов молитву, пошануй говірку, З котрої хатка виросла колись... До сволока підвішена колиска, Ще попіл є у вигаслій печі, Вже пса нема, та будка є і миска, І ще живуть у комині сичі... Скрипить про щось перестаріла груша, Ночує день в трухлявому дуплі, Грушки як дзвони за померлі душі, Бо церква аж у третьому селі... Горшки на плоті, як дядьки поштиві. Одцвів своє у п'ять пелюсток без, І сонях, ніби сонце на штативі У цім забутім закутку небес... Здається, що сама пречиста Діва Тут вишивала зрібні сорочки... А все довкруг - одна альтернатива, А білий світ - захекані роки... Старі дерева дограють цю п'єсу, Заплутавшись у жестах і словах... Зникає хатка жертвою прогресу По волелюбну стріху в кропивАх... Десь там дими доносять запах спецій... Зірки, немов шашлик без шампурів... І ти стоїш, між згадок і рефлексій, Чужий оцій копійчаній порі... *** P. S. Фото з мережі... 290Ви, Rudanets Olga, Іван Війтенко та ще 287 22 коментарі 100 поширень Подобається Коментувати Поширити | |
|
Всього коментарів: 3 | ||||
| ||||