3
Віктор Познік
(2018-06-24 4:15 PM)
0
так-Віктор Познік 9 хв · Дозволено в життєписі Я думаю, кохання -це не квіти... Не місячні прогулянки вночі... Кохання-це дивитися, як діти Дрімають в нього тихо на плечі... Кохання не в красивих подарунках І навіть не в закоханих словах... Не в пристрасних солодких поцілунках, А в сяючих, турботливих очах... Кохання у горнятку з теплим чаєм, У витримці і вмінні промовчать... У тому,що так рідко помічаєм І часто забуваємо сказать... Любов не у стрункому її стані, А в променях на кутиках очей... Кохання це не те,що на екрані, А глибоко у душах двох людей... Любов у суперечках і прощенні, У помилках і вмінні пробачать... Кохання це не мить одна натхнення, Це вічність, що навчає нас чекать... Чекати,поки станемо мудріші, Бо молодість з роками промайне... Та лишиться у серці значно більше... Турботливе, сімейне,мовчазне... Кохання в сивині на срібних скронях, У зморшках і у тихій хрипоті... В турботливих натружених долонях, Незмінно найтепліших у житті... Кохання у розмовах аж до ранку, А часто у мовчанні в унісон... У наглухо зачинених фіранках, Щоб вітер не бентежив її сон... У шапці,у пігулках і бульоні... В хворобах у проблемах і сльозах... Буває, в підвищеному тоні... Та завжди в закоханих очах... Я знаю, кохання- це не квіти, Не довгі зізнання у вірші... Це сила назавжди оселити Краплинку в собі його душі... І навіть, як час втече рікою... І старість постукає у дім... Не зможе надихатись тобою, А ти не зможеш знудитися ним... І буде щоранку милуватись Тим сріблом,що в скроні упаде... Так легко в любові помилятись Та знайте,що ваше вас знайде... Ви тільки зумійте дочекатись, Встояти в спокусах і брехні... І серцем насправді закохатись, Мов квітка у сонце навесні...
© Огнєва Інелла — із Марія Познік в Kolomyya. tagПозначити на
|