Я перебував на ліквідаційних роботах у Чорнобилі з листопада 1987 по-травень 1988 року. Тоді від нашої області формувався зведений загін від МВС (в той час — пожежники  були в структурі саме цього міністерства). Я тоді працював старшим пожежником Коломийської СДПЧ-8.

У Чорнобилі; а ми дислокувались саме у цьому містечку, виконував тіж обов’язки,що і тут, — гасив пожежі. А їх в чорнобильській зоні було багато, горіли ліси, трава, полишені села, торф'яники. Часом вони самозагорялись, а були випадки, коли деякі евакуйовані села планово спалювали.

       Доводилось працювати і безпосередньо на електростанції. Зокрема, я був задіяний у ліквідації передаварійної ситуації на третьому енергоблоці АЕС:, він перегрівався, і ми повинні були охолодити реактор. Доводилось бувати і. біля сумнозвісного четвертого реактора. Тоді, коли я був у Чорнобилі, він уже був повністю загашений та засипаний свинцево- борною сумішшю, яка мала б стримувати радіацію. Хоча яким насправді був рівень радіації, нам не казали. Заміри, звичайно, робили кожного дня, однак завжди писали, що все у нормі. Але думаю, це було не зовсім так, адже одразу після прибуття додому у всіх нас почались проблеми із здоров'ям.

       Про рівень радіації можна судити і по такому факту: між станцією та Прип'яттю був ліс, однак після аварії він повністю пожовк так, що його вирубали. Крім цього, часто можна було зустріти навесні жовту траву.

Сам реактор виглядав страшно. Уявіть собі споруду висотою метрів тридцять та п'ятдесят у довжину, яка майже повністю зруйнована. На реактор постійно з гелікоптерів скидали тонни піску у мішках, свинцю та бору. Пам'ятаю під час такої операції стався нещасний випадок. Один із гелікоптерів зачепився за трубу, яка височіє над реактором, та впав прямо у жерло ректора.

       Попри те, що заявляють, що із зони евакуювали усе населення, це не так. Ми досить часто зустрічали місцевих жителів, які не хотіли полишати власні домівки та залишились тут. Переважно це були люди старшого віку. Всі вони говорили, що тут народились і на схилі віку залишати дім не хочуть. Фактично в кожному евакуйованому селі три—чотири подвір'я були «живими». В Чорнобилі ще проживали працівники станції, повністю виселеною була лише Прип'ять.

Майже пусті міста і села були ласим шматком для мародерів. Крім цього, тут переховувались в'язні-втікачі. Справа в тому, що на ліквідацію наслідків катастрофи залучали і ув'язнених. Ті ж умудрялись втікати з-під варти і переховувались у нетрях «мертвої» зони.

Василь Бежук.