ВОЛОДИМИР ШОВКОШИТНІЙ

ЦЕНОЮ СМЕРТИ

Взметнулся в небо столб огня,
И взрыв разбрызгал блока глыбу.
Застыла в ужасе Земля,
Бедой поднятая на дыбу.

Огонь и мрак – невидим враг.
До смерти шаг – потом бессмертье.
Ни перестрелок, ни атак,
Но жить лишь так – ценою смерти!

Пожарники идут на рать,
Моих товарищей когорта!
Вы знали: надо умирать –
И стали сталью экстра – сорта.

Разворотил нам душу взрыв.
Суровы Припяти плацдармы.
На линии судьбы – обрыв…
Но жертвы наши – нет, не даром!

 

 

 

Переклад Миколи Кавацюка.

 

Вогонь збудив початок дня,

Розкидав вибух блоку глибу.

Жахіттям стиснута Земля,

Бідою піднята на дибу.

 

Вогонь і морок. Сталось так…

До смерті крок – потім безсмертя.

Ні перепалок, ні атак,

А жити – лиш ціною смерті!

 

Пожежники ідуть, як рать,

Моїх соратників когорта!

Ви знали: треба помирать…

І стали сталлю екстра-сорту.

 

Цей вибух душі розтрощив…

Суворі Прип’яті плацдарми.

На гранях доль – різкий обрив…

А жертви наші? Ні, не дарма!