Василь Рябий

 

***

З повітрям свіжим легко злиті

твої думки і почуття.

І дивна порошинка "я"

іскринкою горить чи світить.

 

Та ніч темніє в білий день,

і злом наповнюється дьоготь.

І пробиває сонце рогом

 мохнатий чорт - дрімучий пень.

 

А враження — що світ світає

у колообізі трави, в росі,

що зорі відбиває.

 

І чорне з білим чорнобілять

чи білочорнять грішно сіллю

за повелінням голови.

              ***

Мамо, мамо,

ти хотіла,

щоб я був веселим і здоровим.

А мене

болить

кров,

бо звіздар-полин

розродилася страхом

чорної билини

 

Не спить ніч.

Дрімає день.

Сивіють птахи

щохвилини.

 

 

Василь Рябий.

(З триптиху «Хвилювання перед вічми»

в збірці «Зіниця на крилі метелика», 1997)