Петро Ткачук: У Чорнобиль я ледве впросився

У той час, коли сталась аварія, я саме проходив строкову службу. Наша частина тоді була у відрядженні в м.Мукачево. Я почув, що почали організовувати санепідемзагін. І мій командир йшов туди командиром. Я теж попросився добровольцем. Випрошували протягом трьох днів. Таким чином, 14 травня 1986 року я туди потрапив. Їхали в Чорнобиль на два тижні, а затримався на сім місяців. І коли в мене знову з’явилась остеохондрома на нозі, (а перед тим, як туди потрапити, я переніс операцію з її видалення), я про цей факт повідомив офіцерів, і 11 грудня був евакуйований.

Полків там було багато. Прибували вони звідусіль, з Ленінграду, з Прибалтики, з Москви, з Білорусії, з Прикарпаття, з Одеси. Загальна кількість людей була близько 120 тисяч чоловік. Безпосередньо в мої обов'язки входило: забір води, хімічна розвідка, санітарне обслуговування, дезінфекція, дезінсекція, промивання. Ми були розміщені у селі Стещево, на межі 30-кілометрової зони, яку потім зменшили до 15 кілометрів. В саму зону відчуження їздив дуже часто. Там не було нікого, ні душі. Цілі села стояли порожні.

Спочатку в нас були респіратори, вони розраховані на дві години, а насправді ми їх використовували набагато довше. Просто витряхнув і далі одягнув. А потім були так звані «лепестки», просочені якоюсь хімією. У зону їдеш — комірець підшиваєш біленьким, приїжджаєш,— а він жовтий. Це — йод. Був також спецодяг з грубої матерії. І увесь захист. Щоправда, казали, що автомобіль має коефіцієнт захисту два до одного, але увесь час в машині сидіти не будеш.

Відразу зміни у здоров’ї не були помітні. Єдине що було — це збільшення щитовидної залози, лімфатичних вузлів, повторно з'явились остеохондроми. Потім були такі періоди, що прямо в тролейбусі завмирав — дві-три зупинки їхав у відключці. Тепер проблеми з нирками. Одним словом, хороших змін нема.

Бували часи, коли зізнаватися, що ти був у Чорнобилі чи в Афганістані було соромно. Взагалі я своїм посвідченням користуюсь дуже рідко. Хоча, згідно із законом мені передоачені пільги в оплаті за квартиру, на проїзд у міському транспорті. Мав право на пільгове розмитнення автомобілів, але так склалося, що не мав змоги придбати автомобіль. Також мали надати квартиру, проте дотепер її нема. Та й ліки декотрі доводиться купувати самому.

Володимир Заячук