Важка сумна звістка: сьогодні 12 жовтня 2023 року, в ночі, після тривалої семирічної боротьби з важкою хворобою, пішов з життя АНАТОЛІЙ ФЕДОРОВИЧ КОЛЯДІН. Стійка, сильна, мужня, і водночас дуже тепла, чуйна людина, справжній друг, який завжди приходив на допомогу, його підтримку, увагу відчували багато людей, особливо тих, хто постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи, прип’ятчанам, поліщукам, ліквідаторам. Ми товаришували з Анатолієм Федоровичем більше 30 років, бачилися дуже часто, він дієво підтримував всі мої музейні ідеї та починання, сприяв їх втіленню. Завжди дивувалася його енергійності, різноманітним інтересам, наполегливості, твердої громадянської позиції. Анатолій Федорович працював на Чорнобильській АЕС з 1978 року, черговий електрослюсар, начальник зміни цеха теплової автоматики і вимірів. Жив з дружиною та дітьми у Прип’яті, тут народився його син. На світанку 26 квітня 1986 р. о 5 год 30 хв прибув на станцію та продовжив роботу своїх колег по ліквідації аварії: займався перевіркою та відключенням приладів, аварійної зупинкою 3-го енергоблоку, дренажем води з нижніх відміток підреакторних приміщень 3-го енергоблоку та промислового контуру другої черги ЧАЕС. Працював в умовах підвищеного радіаційного рівня до 14 год. Отримав дозу опромінення у 100 бер, після лікування повернувся на станцію та працював на об’єкті «Укриття» до 1998 року. Після виведення із зони за станом здоров’я ніколи не вважав себе інвалідом, вирішив допомагати жити таким, як він сам, почав займатися громадською діяльністю. Голова Ради Фонду інвалідів Києва і Київської області, став журналістом, редактор газети «Пост Чорнобиль», член Спілки журналістів України, створив громадську організацію ліквідаторів аварії 1986 року - Всеукраїнську Спілку ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86" для захисту їх соціальних прав. Де він - інвалід, лучевик, брав сили – невідомо. Тільки у 2016-му його зупинив інсульт, параліч…Прощавай, любий друже, відпочивай, ти зробив дуже багато добрих справ у своєму житті! Світла пам’ять тебе та вічний спокій… Царство небесне… Мої щирі співчуття дружній родині Анатолія Федоровича, яка разом з ним багато років боролося за його життя: дружині Людмилі, дочці Марії, синові Олексію, онукам.

Важка сумна звістка: сьогодні 12 жовтня 2023 року, в ночі, після тривалої семирічної боротьби з важкою хворобою, пішов з життя АНАТОЛІЙ ФЕДОРОВИЧ КОЛЯДІН. Стійка, сильна, мужня, і водночас дуже тепла, чуйна людина, справжній друг, який завжди приходив на допомогу, його підтримку, увагу відчували багато людей, особливо тих, хто постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи, прип’ятчанам, поліщукам, ліквідаторам. Ми товаришували з Анатолієм Федоровичем більше 30 років, бачилися дуже часто, він дієво підтримував всі мої музейні ідеї та починання, сприяв їх втіленню. Завжди дивувалася його енергійності, різноманітним інтересам, наполегливості, твердої громадянської позиції. Анатолій Федорович працював на Чорнобильській АЕС з 1978 року, черговий електрослюсар, начальник зміни цеха теплової автоматики і вимірів. Жив з дружиною та дітьми у Прип’яті, тут народився його син. На світанку 26 квітня 1986 р. о 5 год 30 хв прибув на станцію та продовжив роботу своїх колег по ліквідації аварії: займався перевіркою та відключенням приладів, аварійної зупинкою 3-го енергоблоку, дренажем води з нижніх відміток підреакторних приміщень 3-го енергоблоку та промислового контуру другої черги ЧАЕС. Працював в умовах підвищеного радіаційного рівня до 14 год. Отримав дозу опромінення у 100 бер, після лікування повернувся на станцію та працював на об’єкті «Укриття» до 1998 року. Після виведення із зони за станом здоров’я ніколи не вважав себе інвалідом, вирішив допомагати жити таким, як він сам, почав займатися громадською діяльністю. Голова Ради Фонду інвалідів Києва і Київської області, став журналістом, редактор газети «Пост Чорнобиль», член Спілки журналістів України, створив громадську організацію ліквідаторів аварії 1986 року - Всеукраїнську Спілку ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86" для захисту їх соціальних прав. Де він - інвалід, лучевик, брав сили – невідомо. Тільки у 2016-му його зупинив інсульт, параліч…Прощавай, любий друже, відпочивай, ти зробив дуже багато добрих справ у своєму житті! Світла пам’ять тебе та вічний спокій… Царство небесне… Мої щирі співчуття дружній родині Анатолія Федоровича, яка разом з ним багато років боролося за його життя: дружині Людмилі, дочці Марії, синові Олексію, онукам.

Важка сумна звістка: сьогодні 12 жовтня 2023 року, в ночі, після тривалої семирічної боротьби з важкою хворобою, пішов з життя АНАТОЛІЙ ФЕДОРОВИЧ КОЛЯДІН. Стійка, сильна, мужня, і водночас дуже тепла, чуйна людина, справжній друг, який завжди приходив на допомогу, його підтримку, увагу відчували багато людей, особливо тих, хто постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи, прип’ятчанам, поліщукам, ліквідаторам. Ми товаришували з Анатолієм Федоровичем більше 30 років, бачилися дуже часто, він дієво підтримував всі мої музейні ідеї та починання, сприяв їх втіленню. Завжди дивувалася його енергійності, різноманітним інтересам, наполегливості, твердої громадянської позиції. Анатолій Федорович працював на Чорнобильській АЕС з 1978 року, черговий електрослюсар, начальник зміни цеха теплової автоматики і вимірів. Жив з дружиною та дітьми у Прип’яті, тут народився його син. На світанку 26 квітня 1986 р. о 5 год 30 хв прибув на станцію та продовжив роботу своїх колег по ліквідації аварії: займався перевіркою та відключенням приладів, аварійної зупинкою 3-го енергоблоку, дренажем води з нижніх відміток підреакторних приміщень 3-го енергоблоку та промислового контуру другої черги ЧАЕС. Працював в умовах підвищеного радіаційного рівня до 14 год. Отримав дозу опромінення у 100 бер, після лікування повернувся на станцію та працював на об’єкті «Укриття» до 1998 року. Після виведення із зони за станом здоров’я ніколи не вважав себе інвалідом, вирішив допомагати жити таким, як він сам, почав займатися громадською діяльністю. Голова Ради Фонду інвалідів Києва і Київської області, став журналістом, редактор газети «Пост Чорнобиль», член Спілки журналістів України, створив громадську організацію ліквідаторів аварії 1986 року - Всеукраїнську Спілку ліквідаторів-інвалідів "Чорнобиль-86" для захисту їх соціальних прав. Де він - інвалід, лучевик, брав сили – невідомо. Тільки у 2016-му його зупинив інсульт, параліч…Прощавай, любий друже, відпочивай, ти зробив дуже багато добрих справ у своєму житті! Світла пам’ять тебе та вічний спокій… Царство небесне… Мої щирі співчуття дружній родині Анатолія Федоровича, яка разом з ним багато років боролося за його життя: дружині Людмилі, дочці Марії, синові Олексію, онукам.