Моя ти осене сумна.
Моя ти панно златоглава.
Моя вина, твоя вина,
Що так гірчить вечірня кава.
Що так незАтишно в дворі.
І зовсім кволо біля хати.
І гаснуть жовті ліхтарі
Там, де повинно посвітати.
І на столі холоне чай,
І пташка стукає у шибку.
Моя ти осене, тримай
Води краплину й хліба скибку.
Ти заросись і добреди
До білих килимів зимових.
Через сніги і холоди
До весен ніжно-калинових.
А я цей час перетерплю.
Перестраждаю вечорами.
Зерно в муку перемелю
І буду пить життя вустами.
І на Андрія ворожить,
І дякувать Святій Марії.
Я буду просто собі жить
...
Читати далі »
