Головна » 2023 » Серпень » 14 » Богдан Томенчук 13 год · Дяка, мамо і тату, що я не ##скаль. То у небі Господня така триєдиність... Тут усе - двоєдине. На правду? На жаль
4:08 AM
Богдан Томенчук 13 год · Дяка, мамо і тату, що я не ##скаль. То у небі Господня така триєдиність... Тут усе - двоєдине. На правду? На жаль

Переглядів: 69 | Додав: viktor | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 3
3 viktor  
0
Дяка, мамо і тату, що я не #[url=https://www.facebook.com/hashtag/%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C?__eep__=6&__cft__[0]=AZXoxBaE4WkSn8Hg83B6_vhSudGuc0q5a9AL7AgdafNP1f8tAiI5FvVCSIq5sz1opfVhxV1koR2AwnCeJj1ZKajEU2T2dtGjFja-dp5snn7A2PpvPXctWPQJE7GNzt_Ut1qPfzz1gi8fmujbweqkZlq47fxmTJfOsuYhd7sybNTINYMyfKkpksB5bXQBVKaoeB8&__tn__=*NK-y-R]#скаль[/url].То у небі Господня така триєдиність...Тут усе - двоєдине. На правду? На жаль?Сучий син ти - і крапка. Або - українець...Можу сісти до сонечка гріти кісткиНа умовній чи справді збереженій призьбі...Спочивайте мої, Богом дані батьки,Бо продовжені ви у моїм українстві...Біль вишиваний кров'ю на всіх рушниках.У садах родових наче проща осіння,Тільки пам'ять живе при боргах і гріхахТам, де трав помічний чути запах у сінях...І стежки родові забрели у моріг,І в зарубках одвірків такої науки...Обсідають онуки зітертий поріг,З ними проситься день, як дитятко, на руки.

2 viktor  
0
Дяка, мамо і тату, що я не #[url=https://www.facebook.com/hashtag/%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C?__eep__=6&__cft__[0]=AZXoxBaE4WkSn8Hg83B6_vhSudGuc0q5a9AL7AgdafNP1f8tAiI5FvVCSIq5sz1opfVhxV1koR2AwnCeJj1ZKajEU2T2dtGjFja-dp5snn7A2PpvPXctWPQJE7GNzt_Ut1qPfzz1gi8fmujbweqkZlq47fxmTJfOsuYhd7sybNTINYMyfKkpksB5bXQBVKaoeB8&__tn__=*NK-y-R]#скаль[/url].То у небі Господня така триєдиність...Тут усе - двоєдине. На правду? На жаль?Сучий син ти - і крапка. Або - українець...Можу сісти до сонечка гріти кісткиНа умовній чи справді збереженій призьбі...Спочивайте мої, Богом дані батьки,Бо продовжені ви у моїм українстві...Біль вишиваний кров'ю на всіх рушниках.У садах родових наче проща осіння,Тільки пам'ять живе при боргах і гріхахТам, де трав помічний чути запах у сінях...І стежки родові забрели у моріг,І в зарубках одвірків такої науки...Обсідають онуки зітертий поріг,З ними проситься день, як дитятко, на руки.

1 viktor  
0
Дяка, мамо і тату, що я не #[url=https://www.facebook.com/hashtag/%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D1%8C?__eep__=6&__cft__[0]=AZXoxBaE4WkSn8Hg83B6_vhSudGuc0q5a9AL7AgdafNP1f8tAiI5FvVCSIq5sz1opfVhxV1koR2AwnCeJj1ZKajEU2T2dtGjFja-dp5snn7A2PpvPXctWPQJE7GNzt_Ut1qPfzz1gi8fmujbweqkZlq47fxmTJfOsuYhd7sybNTINYMyfKkpksB5bXQBVKaoeB8&__tn__=*NK-y-R]#скаль[/url].То у небі Господня така триєдиність...Тут усе - двоєдине. На правду? На жаль?Сучий син ти - і крапка. Або - українець...Можу сісти до сонечка гріти кісткиНа умовній чи справді збереженій призьбі...Спочивайте мої, Богом дані батьки,Бо продовжені ви у моїм українстві...Біль вишиваний кров'ю на всіх рушниках.У садах родових наче проща осіння,Тільки пам'ять живе при боргах і гріхахТам, де трав помічний чути запах у сінях...І стежки родові забрели у моріг,І в зарубках одвірків такої науки...Обсідають онуки зітертий поріг,З ними проситься день, як дитятко, на руки.

Ім`я *:
Email *:
Код *: