Не маю наміру бодай комусь зіпсувати настрій.Я теж зустрічатиму Новий рік не так, як в окопах...Дякуючи тим, котрі в окопах...Просто пам'ятаймо...Кажуть, Бог ні при чім.Просто збурились сонячні плями.В мерзлу землю вгризавсь іще прадідів, певно, рискаль.То копала вдова чоловікові цвинтарну яму...Був, як дзвін, чоловік.Та на фронті поцілив *****ль...Забродило вино...Але стане негадано оцтом,Бо пішло щось не так, як подавсь на війну чоловік.І розбились до правд про все добре мольфарські пророцтва,І пропав за ніщо до вина недоброджений сік...Чоловіченьку мій, легше яму копати під літо...Небо повне зірок...Ранній місяць зійшов мозолем...Я ковтаю сльозу...Я волію від неї хмеліти.Ну чому ж я тебе відпустила на прю з *****лем?Повтікали хлопи...В кукурудзи, а хто й за Карпати,А ти був серед тих, що пішли воювати війну...Ти вернувся в труні....Нема кому могилу копати...Хіба скличу жінок, принесемо і хрест, і труну...Закопаємо хрест...І позначимо риски, і датиПригадаєм собі, хто які не забув молитви...Виявляється я, хоч не вчили, умію ридати,Про тоді як просила тебе повернутись живим...Пам'ятаєш ту ніч, як востаннє горнулась до тебе?І здавалось, то нам зупинилися час і ЗемляПосміхалося все, і забулися плакати верби...Ти зостався в мені...І з любові зачав немовля...Коли звістка прийшла, певно, зсунулась з неба Корона,Переляканий ангел на землю упав із плеча...З диким болем моїм попливло із ослаблого лонаНе заплакавши навіть, твоє і моє дитинча...Тепер двоє вас тут...Хай тісною не буде могила...Чуєш, кажуть, тобі присудили посмертну медаль,Знаєш, ангел знайшовсь, той, котрого не втримали крила......Ця війна...Ця вдова...Ця моєї землі пастораль.

Не маю наміру бодай комусь зіпсувати настрій.Я теж зустрічатиму Новий рік не так, як в окопах...Дякуючи тим, котрі в окопах...Просто пам'ятаймо...Кажуть, Бог ні при чім.Просто збурились сонячні плями.В мерзлу землю вгризавсь іще прадідів, певно, рискаль.То копала вдова чоловікові цвинтарну яму...Був, як дзвін, чоловік.Та на фронті поцілив *****ль...Забродило вино...Але стане негадано оцтом,Бо пішло щось не так, як подавсь на війну чоловік.І розбились до правд про все добре мольфарські пророцтва,І пропав за ніщо до вина недоброджений сік...Чоловіченьку мій, легше яму копати під літо...Небо повне зірок...Ранній місяць зійшов мозолем...Я ковтаю сльозу...Я волію від неї хмеліти.Ну чому ж я тебе відпустила на прю з *****лем?Повтікали хлопи...В кукурудзи, а хто й за Карпати,А ти був серед тих, що пішли воювати війну...Ти вернувся в труні....Нема кому могилу копати...Хіба скличу жінок, принесемо і хрест, і труну...Закопаємо хрест...І позначимо риски, і датиПригадаєм собі, хто які не забув молитви...Виявляється я, хоч не вчили, умію ридати,Про тоді як просила тебе повернутись живим...Пам'ятаєш ту ніч, як востаннє горнулась до тебе?І здавалось, то нам зупинилися час і ЗемляПосміхалося все, і забулися плакати верби...Ти зостався в мені...І з любові зачав немовля...Коли звістка прийшла, певно, зсунулась з неба Корона,Переляканий ангел на землю упав із плеча...З диким болем моїм попливло із ослаблого лонаНе заплакавши навіть, твоє і моє дитинча...Тепер двоє вас тут...Хай тісною не буде могила...Чуєш, кажуть, тобі присудили посмертну медаль,Знаєш, ангел знайшовсь, той, котрого не втримали крила......Ця війна...Ця вдова...Ця моєї землі пастораль.

Не маю наміру бодай комусь зіпсувати настрій.Я теж зустрічатиму Новий рік не так, як в окопах...Дякуючи тим, котрі в окопах...Просто пам'ятаймо...Кажуть, Бог ні при чім.Просто збурились сонячні плями.В мерзлу землю вгризавсь іще прадідів, певно, рискаль.То копала вдова чоловікові цвинтарну яму...Був, як дзвін, чоловік.Та на фронті поцілив *****ль...Забродило вино...Але стане негадано оцтом,Бо пішло щось не так, як подавсь на війну чоловік.І розбились до правд про все добре мольфарські пророцтва,І пропав за ніщо до вина недоброджений сік...Чоловіченьку мій, легше яму копати під літо...Небо повне зірок...Ранній місяць зійшов мозолем...Я ковтаю сльозу...Я волію від неї хмеліти.Ну чому ж я тебе відпустила на прю з *****лем?Повтікали хлопи...В кукурудзи, а хто й за Карпати,А ти був серед тих, що пішли воювати війну...Ти вернувся в труні....Нема кому могилу копати...Хіба скличу жінок, принесемо і хрест, і труну...Закопаємо хрест...І позначимо риски, і датиПригадаєм собі, хто які не забув молитви...Виявляється я, хоч не вчили, умію ридати,Про тоді як просила тебе повернутись живим...Пам'ятаєш ту ніч, як востаннє горнулась до тебе?І здавалось, то нам зупинилися час і ЗемляПосміхалося все, і забулися плакати верби...Ти зостався в мені...І з любові зачав немовля...Коли звістка прийшла, певно, зсунулась з неба Корона,Переляканий ангел на землю упав із плеча...З диким болем моїм попливло із ослаблого лонаНе заплакавши навіть, твоє і моє дитинча...Тепер двоє вас тут...Хай тісною не буде могила...Чуєш, кажуть, тобі присудили посмертну медаль,Знаєш, ангел знайшовсь, той, котрого не втримали крила......Ця війна...Ця вдова...Ця моєї землі пастораль.