Головна » 2018 » Листопад » 23 » ГОЛОДОМОР....
1:11 PM
ГОЛОДОМОР....

Ivan Pogorelyi

19 листопад · 

 

Холод. Пустка. Тридцять третій… 
Вождь народів на портреті. 
В хаті голод. Плач лунає. 
Маму тихо син благає: 
- Мамо, мамочко, матусю, 
Я померти так боюся. 
Мені б хлібця зовсім трішки - 
Встав би я тоді на ніжки 
Мати сльози утирає, 
Худе тільце пригортає 
- Ой, кровиночко рідненька, 
Як би ж знала твоя ненька, 
Що будеш ти так страждати, 
В мене їстоньки благати 
Я ж пшеничку доглядала, 
У снопи її в’язала 
Був у всіх врожай багатий 
Та достаток в кожній хаті 
І корівоньку я мала, 
Молочко тобі давала 
Прийшли іроди прокляті- 
Стало пусто в нашій хаті 
Геть усе позабирали, 
Що змогли, повигрібали, 
А тепер моя дитина 
На моїх очах і гине 
Зачекай, мій милий сину, 
Ось піду до Василини, 
Може дасть, хоча б краплину 
Молочка для тебе, сину 
На коліна припадала, 
Так просила, так благала 
Жінка, правда, пожаліла, 
То ж назад, мов птах, летіла 
- Сину, глянь сюди, маленький, 
Що принесла тобі ненька 
Тихо спить дитятко босе – 
Більше їстоньки не просить 
Гірко мати заридала, 
Руки в відчаї ламала: 
- Боже! Чом ти нас покинув? 
Чом забрав мою дитину? 
Холод. Пустка. Тридцять третій… 
Вождь народів на портреті. 
Тихо. Мати заніміла. 
В вічність з сином одлетіла. 
Плетенцова Олена
 

Переглядів: 22 | Додав: viktor | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 3
0
3 viktor  
ми-Ivan Pogorelyi19 листопад ·  Холод. Пустка. Тридцять третій… 
Вождь народів на портреті. 
В хаті голод. Плач лунає. 
Маму тихо син благає: 
- Мамо, мамочко, матусю, 
Я померти так боюся. 
Мені б хлібця зовсім трішки - 
Встав би я тоді на ніжки 
Мати сльози утирає, 
Худе тільце пригортає 
- Ой, кровиночко рідненька, 
Як би ж знала твоя ненька, 
Що будеш ти так страждати, 
В мене їстоньки благати 
Я ж пшеничку доглядала, 
У снопи її в’язала 
Був у всіх врожай багатий 
Та достаток в кожній хаті 
І корівоньку я мала, 
Молочко тобі давала 
Прийшли іроди прокляті- 
Стало пусто в нашій хаті 
Геть усе позабирали, 
Що змогли, повигрібали, 
А тепер моя дитина 
На моїх очах і гине 
Зачекай, мій милий сину, 
Ось піду до Василини, 
Може дасть, хоча б краплину 
Молочка для тебе, сину 
На коліна припадала, 
Так просила, так благала 
Жінка, правда, пожаліла, 
То ж назад, мов птах, летіла 
- Сину, глянь сюди, маленький, 
Що принесла тобі ненька 
Тихо спить дитятко босе – 
Більше їстоньки не просить 
Гірко мати заридала, 
Руки в відчаї ламала: 
- Боже! Чом ти нас покинув? 
Чом забрав мою дитину? 
Холод. Пустка. Тридцять третій… 
Вождь народів на портреті. 
Тихо. Мати заніміла. 
В вічність з сином одлетіла. 
Плетенцова Олена

0
2 viktor  
тай-Ivan Pogorelyi19 листопад ·  Холод. Пустка. Тридцять третій… 
Вождь народів на портреті. 
В хаті голод. Плач лунає. 
Маму тихо син благає: 
- Мамо, мамочко, матусю, 
Я померти так боюся. 
Мені б хлібця зовсім трішки - 
Встав би я тоді на ніжки 
Мати сльози утирає, 
Худе тільце пригортає 
- Ой, кровиночко рідненька, 
Як би ж знала твоя ненька, 
Що будеш ти так страждати, 
В мене їстоньки благати 
Я ж пшеничку доглядала, 
У снопи її в’язала 
Був у всіх врожай багатий 
Та достаток в кожній хаті 
І корівоньку я мала, 
Молочко тобі давала 
Прийшли іроди прокляті- 
Стало пусто в нашій хаті 
Геть усе позабирали, 
Що змогли, повигрібали, 
А тепер моя дитина 
На моїх очах і гине 
Зачекай, мій милий сину, 
Ось піду до Василини, 
Може дасть, хоча б краплину 
Молочка для тебе, сину 
На коліна припадала, 
Так просила, так благала 
Жінка, правда, пожаліла, 
То ж назад, мов птах, летіла 
- Сину, глянь сюди, маленький, 
Що принесла тобі ненька 
Тихо спить дитятко босе – 
Більше їстоньки не просить 
Гірко мати заридала, 
Руки в відчаї ламала: 
- Боже! Чом ти нас покинув? 
Чом забрав мою дитину? 
Холод. Пустка. Тридцять третій… 
Вождь народів на портреті. 
Тихо. Мати заніміла. 
В вічність з сином одлетіла. 
Плетенцова Олена

0
1 viktor  
Ivan Pogorelyi19 листопад ·  Холод. Пустка. Тридцять третій… 
Вождь народів на портреті. 
В хаті голод. Плач лунає. 
Маму тихо син благає: 
- Мамо, мамочко, матусю, 
Я померти так боюся. 
Мені б хлібця зовсім трішки - 
Встав би я тоді на ніжки 
Мати сльози утирає, 
Худе тільце пригортає 
- Ой, кровиночко рідненька, 
Як би ж знала твоя ненька, 
Що будеш ти так страждати, 
В мене їстоньки благати 
Я ж пшеничку доглядала, 
У снопи її в’язала 
Був у всіх врожай багатий 
Та достаток в кожній хаті 
І корівоньку я мала, 
Молочко тобі давала 
Прийшли іроди прокляті- 
Стало пусто в нашій хаті 
Геть усе позабирали, 
Що змогли, повигрібали, 
А тепер моя дитина 
На моїх очах і гине 
Зачекай, мій милий сину, 
Ось піду до Василини, 
Може дасть, хоча б краплину 
Молочка для тебе, сину 
На коліна припадала, 
Так просила, так благала 
Жінка, правда, пожаліла, 
То ж назад, мов птах, летіла 
- Сину, глянь сюди, маленький, 
Що принесла тобі ненька 
Тихо спить дитятко босе – 
Більше їстоньки не просить 
Гірко мати заридала, 
Руки в відчаї ламала: 
- Боже! Чом ти нас покинув? 
Чом забрав мою дитину? 
Холод. Пустка. Тридцять третій… 
Вождь народів на портреті. 
Тихо. Мати заніміла. 
В вічність з сином одлетіла. 
Плетенцова Олена

Ім`я *:
Email *:
Код *: