Головна » 2018 » Червень » 30 » зворушлива поезія наша....
7:36 AM
зворушлива поезія наша....

Інелла ОгнєваУкраїнська поезія

11 год · 

 

В одному старому будинку
З якого і сміх не лунав....
Самотньо жила одна жінка...
Ніхто з нею нею діла не мав...
Сварлива була й нелюдима,
Сусідам псувала життя...
Завжди сперечалася з ними...
У двір підкидала сміття...
Не вміла підтримать розмову,
До всіх підозріла була ..
Ніколи і доброго слова
Сказати комусь не могла...
Хто знає, як б далі жилося. 
Та якось липневого дня
В будинку порожньому досі
Якась почалась метушня...
Якраз по сусідству будинок
З хатиною жінки стояв...
Заїхала в нього родина
І зразу немов засіяв!
А люди- привітні,веселі:
Красивий стрункий чоловік,
Дружина- окраса оселі
І хлопчик-малий витівник!
Одразу сусідів зібрали
Своє новосілля справлять!
І жінку до свята чекали
Та марно було і прохать...
Вона невзлюбила одразу
Сусідів любязних своїх...
Підозру і навіть відразу
Відчула у серці до них...
І з тої липневої днини
Їм геть не давала життя...
Сварилась щодня без причини
Підозрам не мала кінця...
І завжди на підступ чекала
На те,щоб хоч хтось,як вона
Їй крикнув щось грізне з зопалу,
Ото почалась б вже війна!
Та диво... Вони,мов не люди...
Щодня посміхалися їй...
На гори лайливого бруду
Свій спокій тримали німий...
Її це чомусь дратувало...
Огидне в душі відчуття...
На привід невпинно чекала
І раптом- зустріла дитя
Хлопчину з сусідського дому
Та просто у неї в саду!
З відерцем в руках, а у ньому
-Черешня...
-Ох,як украду!
Ач злодій черешню поцупив!
Ще й повне відро назбирав!
Хлопчина очиці потупив...
Злякався й несміло мовчав...
А жінка усе не вгавала:
-Свої вже черешні гіркі?
А я таки знала, я знала!
Лиш з виду люб'язні такі...
Ось так ось живеш і не знаєш,
Що поряд злочинець такий!
Нічого сказати не маєш?
Ану з мого двору мерщій!!!!
І завтра у гості чекайте,
Я батьку усе розповім!
'Пробачте.."- промовив:бувайте..."
І швидко помчався у дім...
А жінка вгавать не хотіла
Усе бурмотіла під ніс....
Та раптом спинилась, присіла
І вперше не втримала сліз...
Черешні відерце велике
У серці спокута й пітьма....
Вона і забула за криком
Черешні вже рік як нема...
Засохла...А ця з його саду...
Він їй у дарунок приніс...
Щокою котилися градом
Вона не спиняла цих сліз...
Усе,що роками тримала:
Самотність,образу і страх....
Сльозами спокути вмивала...
Ледь-ледь стоючи на ногах....
Усе,що так довго боліло
Минуле гидке та брудне...
Пробачить дало в собі сили...
Черешень відерце одне...
Постукала в двері несміло...
Хлопчина прийшов на поріг...
Вона ,мов дитина тремтіла...
В руках ще гарячий пиріг...
Так важко,так важко сказати:
"То я, ти пробач,не зі зла..."
І слів не вдається зв'язати:
"Не так я....Не так я жила...."
Кривенький пиріг, підгорілий...
Він мовив із світлом в очах:
-Стоять на порозі не діло!
А серце тріпоче ,мов птах...
-Заходьте будь ласка додому,
А мама заварить нам чай!
Усмішка-скоріше судома...
Невміла, бліда на губах...
Пиріг на зубах ,мов вуглинка...
Та в серці-медове тепло...
Самотня врятована жінка...
І повне черешні відро....
© Огнєва Інелла

Доброго вечора,мої любі!
Ніколи не забувайте цінність простих на перший погляд добрих вчинків.Ніколи не осуджуйте людей...Ми не знаємо їх історії,ми не відчували їх біль,ми не можемо змінити їх минуле.Але кожному з нас під силу їх врятувати...Зберіть своє відерце черешні...
Давайте змінювати світ разом!
Гарного вечора,мої найдорожчі!

 

Переглядів: 22 | Додав: viktor | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 2
2  
так-http://kolo-chornobyl.at.ua/news/kolomija_nasha/2018-07-01-322#comments

0
1  
Інелла ОгнєваУкраїнська поезія11 год ·  В одному старому будинку
З якого і сміх не лунав....
Самотньо жила одна жінка...
Ніхто з нею нею діла не мав...
Сварлива була й нелюдима,
Сусідам псувала життя...
Завжди сперечалася з ними...
У двір підкидала сміття...
Не вміла підтримать розмову,
До всіх підозріла була ..
Ніколи і доброго слова
Сказати комусь не могла...
Хто знає, як б далі жилося. 
Та якось липневого дня
В будинку порожньому досі
Якась почалась метушня...
Якраз по сусідству будинок
З хатиною жінки стояв...
Заїхала в нього родина
І зразу немов засіяв!
А люди- привітні,веселі:
Красивий стрункий чоловік,
Дружина- окраса оселі
І хлопчик-малий витівник!
Одразу сусідів зібрали
Своє новосілля справлять!
І жінку до свята чекали
Та марно було і прохать...
Вона невзлюбила одразу
Сусідів любязних своїх...
Підозру і навіть відразу
Відчула у серці до них...
І з тої липневої днини
Їм геть не давала життя...
Сварилась щодня без причини
Підозрам не мала кінця...
І завжди на підступ чекала
На те,щоб хоч хтось,як вона
Їй крикнув щось грізне з зопалу,
Ото почалась б вже війна!
Та диво... Вони,мов не люди...
Щодня посміхалися їй...
На гори лайливого бруду
Свій спокій тримали німий...
Її це чомусь дратувало...
Огидне в душі відчуття...
На привід невпинно чекала
І раптом- зустріла дитя
Хлопчину з сусідського дому
Та просто у неї в саду!
З відерцем в руках, а у ньому
-Черешня...
-Ох,як украду!
Ач злодій черешню поцупив!
Ще й повне відро назбирав!
Хлопчина очиці потупив...
Злякався й несміло мовчав...
А жінка усе не вгавала:
-Свої вже черешні гіркі?
А я таки знала, я знала!
Лиш з виду люб'язні такі...
Ось так ось живеш і не знаєш,
Що поряд злочинець такий!
Нічого сказати не маєш?
Ану з мого двору мерщій!!!!
І завтра у гості чекайте,
Я батьку усе розповім!
'Пробачте.."- промовив:бувайте..."
І швидко помчався у дім...
А жінка вгавать не хотіла
Усе бурмотіла під ніс....
Та раптом спинилась, присіла
І вперше не втримала сліз...
Черешні відерце велике
У серці спокута й пітьма....
Вона і забула за криком
Черешні вже рік як нема...
Засохла...А ця з його саду...
Він їй у дарунок приніс...
Щокою котилися градом
Вона не спиняла цих сліз...
Усе,що роками тримала:
Самотність,образу і страх....
Сльозами спокути вмивала...
Ледь-ледь стоючи на ногах....
Усе,що так довго боліло
Минуле гидке та брудне...
Пробачить дало в собі сили...
Черешень відерце одне...
Постукала в двері несміло...
Хлопчина прийшов на поріг...
Вона ,мов дитина тремтіла...
В руках ще гарячий пиріг...
Так важко,так важко сказати:
"То я, ти пробач,не зі зла..."
І слів не вдається зв'язати:
"Не так я....Не так я жила...."
Кривенький пиріг, підгорілий...
Він мовив із світлом в очах:
-Стоять на порозі не діло!
А серце тріпоче ,мов птах...
-Заходьте будь ласка додому,
А мама заварить нам чай!
Усмішка-скоріше судома...
Невміла, бліда на губах...
Пиріг на зубах ,мов вуглинка...
Та в серці-медове тепло...
Самотня врятована жінка...
І повне черешні відро....
© Огнєва Інелла

Доброго вечора,мої любі!
Ніколи не забувайте цінність простих на перший погляд добрих вчинків.Ніколи не осуджуйте людей...Ми не знаємо їх історії,ми не відчували їх біль,ми не можемо змінити їх минуле.Але кожному з нас під силу їх врятувати...Зберіть своє відерце черешні...
Давайте змінювати світ разом!
Гарного вечора,мої найдорожчі!

P.S
Якщо серед вас ще залишилися бажаючі придбати мою першу збірочку надсилайте мені реквізити вашої пошти та номер телефону у месенджері або за номером телефону 0637810322 і я

Ім`я *:
Email *:
Код *: