гСплять дерева, будинки дрімають,І навколо --- лиш тиша німа...До світанку мене розстріляють...Та не страшно. Я ж --- воїн УПА!І пишу тобі, люба, востаннє...Помолися за душу мою,Моє чисте і вірне кохання,Як тебе я пресильно люблю!..Тобі лист передать цей повинні...Ти поплач... Ну а потім змовчи.Лише мамі, вдові - сиротині,Ти про страту мою не кажи.Хай живим в її буду уяві,Стільки горя вона не знесе...Всі ми чесно служили державі,І останній мій час вже гряде...Посади в кінці саду ти дуба,Хай нагадує часом мене...Прощавай, моя мила і люба,Знай, що вірно любив я тебе...Ти пригадуй всі наші стрічання,Ти пригадуй, що в тебе був я...Ось вже скоро настане світання,Й обірветься до серця струна...Ти прощай, моє любе кохання,Якщо змошеш, --- ще раз покохай...Будь щаслива! Геть горе й страждання!А мене хоч де часом згадай...Ти прощай, моє любе кох

оСплять дерева, будинки дрімають,І навколо --- лиш тиша німа...До світанку мене розстріляють...Та не страшно. Я ж --- воїн УПА!І пишу тобі, люба, востаннє...Помолися за душу мою,Моє чисте і вірне кохання,Як тебе я пресильно люблю!..Тобі лист передать цей повинні...Ти поплач... Ну а потім змовчи.Лише мамі, вдові - сиротині,Ти про страту мою не кажи.Хай живим в її буду уяві,Стільки горя вона не знесе...Всі ми чесно служили державі,І останній мій час вже гряде...Посади в кінці саду ти дуба,Хай нагадує часом мене...Прощавай, моя мила і люба,Знай, що вірно любив я тебе...Ти пригадуй всі наші стрічання,Ти пригадуй, що в тебе був я...Ось вже скоро настане світання,Й обірветься до серця струна...Ти прощай, моє любе кохання,Якщо змошеш, --- ще раз покохай...Будь щаслива! Геть горе й страждання!А мене хоч де часом згадай...Ти прощай, моє любе кох

Сплять дерева, будинки дрімають,
І навколо --- лиш тиша німа...
До світанку мене розстріляють...
Та не страшно. Я ж --- воїн УПА!
І пишу тобі, люба, востаннє...
Помолися за душу мою,
Моє чисте і вірне кохання,
Як тебе я пресильно люблю!..
Тобі лист передать цей повинні...
Ти поплач... Ну а потім змовчи.
Лише мамі, вдові - сиротині,
Ти про страту мою не кажи.
Хай живим в її буду уяві,
Стільки горя вона не знесе...
Всі ми чесно служили державі,
І останній мій час вже гряде...
Посади в кінці саду ти дуба,
Хай нагадує часом мене...
Прощавай, моя мила і люба,
Знай, що вірно любив я тебе...
Ти пригадуй всі наші стрічання,
Ти пригадуй, що в тебе був я...
Ось вже скоро настане світання,
Й обірветься до серця струна...
Ти прощай, моє любе кохання,
Якщо змошеш, --- ще раз покохай...
Будь щаслива! Геть горе й страждання!
А мене хоч де часом згадай...
Ти прощай, моє любе кох