Коли буду я навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі!
І якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Ліна Костенко
Відповісти1 хв

• Коли буду я навіть сивою,і життя моє піде мрякою,я для тебе буду красивою,а для когось, може, й ніякою.А для когось лихою, впертою,ще для когось відьмою, коброю.А між іншим, якщо відверто,то була я дурною і доброю.Безборонною, несинхронноюні з теоріями, ні з практиками.І боліла в мені іроніявсіма ліктиками й галактиками.І не знало міщанське кодло,коли я захлиналась лихом,що душа між люди виходилазабинтована білим сміхом.І в житті, як на полі мінному,я просила в цьому сторіччіхоч би той магазинний мінімум:— Люди, будьте взаємно ввічливі!І якби на те моя воля,написала б я скрізь курсивами:— Так багато на світі горя,люди, будьте взаємно красивими!Ліна Костенко
• Подобається
  
• Відповісти
  
• [url=https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0Wsa9teX8EtZAKUnVyopKWjSAnbrddWX5zXwABbrUM9yReb8UfFXjCCD4NypxE6qPl&id=100013306630660&comment_id=2148905971959686&__cft__[0]=AZVbIv7dxmtYK9goSFcAiiyOS20kzFgiCX2Oz_2s0FQNhfE8GXpDKALvEnv_5Oy1hXnfcF7cnOog4hJ9qshXt_YqFsqfUVLcxGpPuRtR0uEWkUaa9ArZFkPcGGAPqTBsltFSjjdxT4x5-5OvGtxMEMiTOTgubo37bg5gOdLQA2X_Lg&__tn__=R]-R]1 хв[/url]
  
• 
  
  

• Коли буду я навіть сивою,і життя моє піде мрякою,я для тебе буду красивою,а для когось, може, й ніякою.А для когось лихою, впертою,ще для когось відьмою, коброю.А між іншим, якщо відверто,то була я дурною і доброю.Безборонною, несинхронноюні з теоріями, ні з практиками.І боліла в мені іроніявсіма ліктиками й галактиками.І не знало міщанське кодло,коли я захлиналась лихом,що душа між люди виходилазабинтована білим сміхом.І в житті, як на полі мінному,я просила в цьому сторіччіхоч би той магазинний мінімум:— Люди, будьте взаємно ввічливі!І якби на те моя воля,написала б я скрізь курсивами:— Так багато на світі горя,люди, будьте взаємно красивими!Ліна