Головна » 2022 » Вересень » 14 » ЛІНА КОСТЕНКО І тільки злість буває геніальна. Господь, спаси мене від доброти! Така тепер на світі наковальня, що треба мати нерви, як дрот
5:58 AM
ЛІНА КОСТЕНКО І тільки злість буває геніальна. Господь, спаси мене від доброти! Така тепер на світі наковальня, що треба мати нерви, як дрот

Переглядів: 93 | Додав: viktor | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 3
3 viktor  
0
тільки злість буває геніальна.Господь, спаси мене від доброти!Така тепер на світі наковальня,що треба мати нерви, як дроти.А нерви ж мої, ох нерви, струни мої,настренчені на епохальний лад!А мені ж, може, просто хочеться щастя,тугого й солодкого, як шоколад. Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй!Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.Лежить під небом чистим і високим,холодний степ моєї самоти.Козацький вітер вишмагає душу,і я у ніжність ледве добреду.Яким вогнем спокутувати мушухронічну українську доброту?!А по ідеї: жінка ж - тільки жінка.Смаглява золота віолончель.Справляло б тіло пристрасті обжинкиколисками і лагодом ночей.Була б така чарівна лепетуха,такі б ото улучила слова,що як по змісту, може, й в'януть вуха,а як по формі - серце спочива.Хто ж натягнув та

2 viktor  
0
ь тільки злість буває геніальна.Господь, спаси мене від доброти!Така тепер на світі наковальня,що треба мати нерви, як дроти.А нерви ж мої, ох нерви, струни мої,настренчені на епохальний лад!А мені ж, може, просто хочеться щастя,тугого й солодкого, як шоколад. Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй!Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.Лежить під небом чистим і високим,холодний степ моєї самоти.Козацький вітер вишмагає душу,і я у ніжність ледве добреду.Яким вогнем спокутувати мушухронічну українську доброту?!А по ідеї: жінка ж - тільки жінка.Смаглява золота віолончель.Справляло б тіло пристрасті обжинкиколисками і лагодом ночей.Була б така чарівна лепетуха,такі б ото улучила слова,що як по змісту, може, й в'януть вуха,а як по формі - серце спочива.Хто ж натягнув та

1 viktor  
0
тільки злість буває геніальна.Господь, спаси мене від доброти!Така тепер на світі наковальня,що треба мати нерви, як дроти.А нерви ж мої, ох нерви, струни мої,настренчені на епохальний лад!А мені ж, може, просто хочеться щастя,тугого й солодкого, як шоколад. Ну, що ж, епохо, їж мене, висотуй!Лиш вісь земну з орбіти не згвинти.Лежить під небом чистим і високим,холодний степ моєї самоти.Козацький вітер вишмагає душу,і я у ніжність ледве добреду.Яким вогнем спокутувати мушухронічну українську доброту?!А по ідеї: жінка ж - тільки жінка.Смаглява золота віолончель.Справляло б тіло пристрасті обжинкиколисками і лагодом ночей.Була б така чарівна лепетуха,такі б ото улучила слова,що як по змісту, може, й в'януть вуха,а як по формі - серце спочива.Хто ж натягнув та

Ім`я *:
Email *:
Код *: