Богдан Томенчук

11 год

Лиш уявім, що все було би нині...
На хірургічнім розтині епох...
Той ангел був би десь на карантині
І все робив би самотужки Бог...
Життя б ішло... Не діяли б відмазки...
Задумав звістку - сам і донеси...
І не було б фільтруючої маски,
В самого Господа на всенькім небеси...
І він постав би... З неприкритим ликом...
Бо як діслати найважнішу вість,
Що Божий Син постане чоловіком,
Де найстрашніший вірус - заздрість, злість?..
І лиш Марія, теж чомусь без маски,
Відкрила б душу в лютий карантин...
Я чую, Боже... Може, то й неласка...
Хай до Різдва живе в мені наш Син...
Я дякую, що так у мене віриш...
Я донесу... Як скажеш... До Різдва...
Ця злість... Цей світ... Він весь такий, як вірус...
Врятуєте? Я прошу... Обидва...