ми-Олександр ЖиленкоТи чуєш?! Плаче. Чую, друже!Той плач стоїть в душі у мене.То мати Україна тужитьЗа сином тужить моя Нене.За тим, кого колись родила.За тим, кого любила й любить.За тим, кого вона зростилаЙ не думала, що скоро згубить.Навіки втратила синочка,що був родини майбуттям,що був готовий для країниПожертвувати і життям.Душа і в мене, друже, плаче!Плач серце крає щохвилини,що над померлим ворон кряче,що плаче рідна Україна,що вже ніколи той синочоксвого життя не буде мати,що не посадить він садочокй ніколи не збудує хати.Єдине, що я знаю точно,що пам’ять у моєї Неніне втратить імені героя.Не дасть собі!

vb-Олександр ЖиленкоТи чуєш?! Плаче. Чую, друже!Той плач стоїть в душі у мене.То мати Україна тужитьЗа сином тужить моя Нене.За тим, кого колись родила.За тим, кого любила й любить.За тим, кого вона зростилаЙ не думала, що скоро згубить.Навіки втратила синочка,що був родини майбуттям,що був готовий для країниПожертвувати і життям.Душа і в мене, друже, плаче!Плач серце крає щохвилини,що над померлим ворон кряче,що плаче рідна Україна,що вже ніколи той синочоксвого життя не буде мати,що не посадить він садочокй ніколи не збудує хати.Єдине, що я знаю точно,що пам’ять у моєї Неніне втратить імені героя.Не дасть собі!

Олександр ЖиленкоТи чуєш?! Плаче. Чую, друже!Той плач стоїть в душі у мене.То мати Україна тужитьЗа сином тужить моя Нене.За тим, кого колись родила.За тим, кого любила й любить.За тим, кого вона зростилаЙ не думала, що скоро згубить.Навіки втратила синочка,що був родини майбуттям,що був готовий для країниПожертвувати і життям.Душа і в мене, друже, плаче!Плач серце крає щохвилини,що над померлим ворон кряче,що плаче рідна Україна,що вже ніколи той синочоксвого життя не буде мати,що не посадить він садочокй ніколи не збудує хати.Єдине, що я знаю точно,що пам’ять у моєї Неніне втратить імені героя.Не дасть собі!