Кожен вже сам собі князь Володимир...Далі не видко за власний обрус.Над цвинтарями розвіється з димомЦя Україна, мов Київська Русь.Ладні молитись в мечеті і в кірсі.Місяць подібний чомусь до чалми.Всім по цимбалах Тарасові вірші,Якось отакось Христос і псалми...Сядем при вогнищі кум, я і Бахус...Сонце поріжемо, мов каравай.Буде це все провінційне, як пафос.Ти не ментрожся, ти наливай...Можеш до мене, абО й ні до кого...До голови я ніяк не візьму...П'єм за терпіння забутого Бога,Нині у світі найважче йому...Певно сидить у задумі кромішній.Може й кляне свій найперший порив.Світ він творив, аби квітнув, як вишні...Денно і нощно...А що натворив?Нє, я, звичайно його не виную...Тільки подумай, що вартий Едем...Поруч є той, що сидить одесную.Треба, він знов на Голгофу зійде...Якось не так воно в світі, братове...Куме, налий...Я підріжу сальця...Терен цвіте, ніби віно Христове...Цьому, зд

Кожен вже сам собі князь Володимир...Далі не видко за власний обрус.Над цвинтарями розвіється з димомЦя Україна, мов Київська Русь.Ладні молитись в мечеті і в кірсі.Місяць подібний чомусь до чалми.Всім по цимбалах Тарасові вірші,Якось отакось Христос і псалми...Сядем при вогнищі кум, я і Бахус...Сонце поріжемо, мов каравай.Буде це все провінційне, як пафос.Ти не ментрожся, ти наливай...Можеш до мене, абО й ні до кого...До голови я ніяк не візьму...П'єм за терпіння забутого Бога,Нині у світі найважче йому...Певно сидить у задумі кромішній.Може й кляне свій найперший порив.Світ він творив, аби квітнув, як вишні...Денно і нощно...А що натворив?Нє, я, звичайно його не виную...Тільки подумай, що вартий Едем...Поруч є той, що сидить одесную.Треба, він знов на Голгофу зійде...Якось не так воно в світі, братове...Куме, налий...Я підріжу сальця...Терен цвіте, ніби віно Христове...Цьому, зд

Кожен вже сам собі князь Володимир...Далі не видко за власний обрус.Над цвинтарями розвіється з димомЦя Україна, мов Київська Русь.Ладні молитись в мечеті і в кірсі.Місяць подібний чомусь до чалми.Всім по цимбалах Тарасові вірші,Якось отакось Христос і псалми...Сядем при вогнищі кум, я і Бахус...Сонце поріжемо, мов каравай.Буде це все провінційне, як пафос.Ти не ментрожся, ти наливай...Можеш до мене, абО й ні до кого...До голови я ніяк не візьму...П'єм за терпіння забутого Бога,Нині у світі найважче йому...Певно сидить у задумі кромішній.Може й кляне свій найперший порив.Світ він творив, аби квітнув, як вишні...Денно і нощно...А що натворив?Нє, я, звичайно його не виную...Тільки подумай, що вартий Едем...Поруч є той, що сидить одесную.Треба, він знов на Голгофу зійде...Якось не так воно в світі, братове...Куме, налий...Я підріжу сальця...Терен цвіте, ніби віно Христове...Цьому, зд