оЗнаю, нерви, що ви не з заліза...Кілометри безсонь і ночей... І душа, як тривожна валіза,Ні продуктів у ній, ні речей...Тільки написи із епітафій,Ті, що з давнього болю за все...Бездоріжжям святих біографійЗнов її осмутніло несе...Від Голготи і аж до Говерли,Від Говерли до менших голгот...То не просто лиш люди померли,То вмирав, не відбувшись, народ...Знову визиски, зиски і утиск...Серп і молот? Де наші мечі? Не шукай свого права відбутисьТільки там, де безмежжя чужі...Людолови... Все ті ж людолови... Гинь потрібна їм наша яса... Серп і молот орлом двоголовимПонад долями знов нависа... Перекреслюй отримані візи... Не пора, брате мій, не пора... Та душа, як тривожна валіза, Має стати, немов кобура... І озватись повстанським наганом, І за бруствером, і з-під хреста, Ми постанем тоді, як повстанем, Навіть Той, Х

аЗнаю, нерви, що ви не з заліза...Кілометри безсонь і ночей... І душа, як тривожна валіза,Ні продуктів у ній, ні речей...Тільки написи із епітафій,Ті, що з давнього болю за все...Бездоріжжям святих біографійЗнов її осмутніло несе...Від Голготи і аж до Говерли,Від Говерли до менших голгот...То не просто лиш люди померли,То вмирав, не відбувшись, народ...Знову визиски, зиски і утиск...Серп і молот? Де наші мечі? Не шукай свого права відбутисьТільки там, де безмежжя чужі...Людолови... Все ті ж людолови... Гинь потрібна їм наша яса... Серп і молот орлом двоголовимПонад долями знов нависа... Перекреслюй отримані візи... Не пора, брате мій, не пора... Та душа, як тривожна валіза, Має стати, немов кобура... І озватись повстанським наганом, І за бруствером, і з-під хреста, Ми постанем тоді, як повстанем, Навіть Той, Х

Знаю, нерви, що ви не з заліза...Кілометри безсонь і ночей... І душа, як тривожна валіза,Ні продуктів у ній, ні речей...Тільки написи із епітафій,Ті, що з давнього болю за все...Бездоріжжям святих біографійЗнов її осмутніло несе...Від Голготи і аж до Говерли,Від Говерли до менших голгот...То не просто лиш люди померли,То вмирав, не відбувшись, народ...Знову визиски, зиски і утиск...Серп і молот? Де наші мечі? Не шукай свого права відбутисьТільки там, де безмежжя чужі...Людолови... Все ті ж людолови... Гинь потрібна їм наша яса... Серп і молот орлом двоголовимПонад долями знов нависа... Перекреслюй отримані візи... Не пора, брате мій, не пора... Та душа, як тривожна валіза, Має стати, немов кобура... І озватись повстанським наганом, І за бруствером, і з-під хреста, Ми постанем тоді, як повстанем, Навіть Той, Х