Було Вітчизни, ніби шмати з плота.І чорнобілим весь кіносюжет.Ми пили самогонку на капотах,Не знаючи тоді ще про фуршет...І місяць був як одноока фара.Райком всьому початок і межа...Журилась тихо другова гітара,Один пугар. Закуска із ножа,Співочо смуток скапував на декуІ тихо-тихо доторкав струну,Росла самотньо до небес смерека:Не знати - на колиску чи труну?Котилася кудись Чумацька Фіра,І шепіт був, як прапор над селом...І не було ні слова про офіру.Й про Україну слова не було...Було тривожно якось і одвічно.Ще байдужілось селам і містам.Ми пили самогонку.Не "Столичну",Бо знали, що столиця ще не там.Діди усі були одної крові,Одної віри і одних одверть,Одної непозбутньої любові,Що звалась "Україна або смерть".А ми були онуки одновірців...Урвителі й поети в тім числі.Йорданський хрестик на похилій хвіртці.Іржава церква в маминім селі...Не йшов іще рахунок на "двохсотих" -Передчували тільки мама й Бог...Я згадую фуршети на капотахЯк перші віча перших перемог......Було всього - і навіть страх у п'ятах,Гранітний поблиск літер золотих...Історія трималась на вар'ятах,Лиш на іконах схожих до святих...

Було Вітчизни, ніби шмати з плота.І чорнобілим весь кіносюжет.Ми пили самогонку на капотах,Не знаючи тоді ще про фуршет...І місяць був як одноока фара.Райком всьому початок і межа...Журилась тихо другова гітара,Один пугар. Закуска із ножа,Співочо смуток скапував на декуІ тихо-тихо доторкав струну,Росла самотньо до небес смерека:Не знати - на колиску чи труну?Котилася кудись Чумацька Фіра,І шепіт був, як прапор над селом...І не було ні слова про офіру.Й про Україну слова не було...Було тривожно якось і одвічно.Ще байдужілось селам і містам.Ми пили самогонку.Не "Столичну",Бо знали, що столиця ще не там.Діди усі були одної крові,Одної віри і одних одверть,Одної непозбутньої любові,Що звалась "Україна або смерть".А ми були онуки одновірців...Урвителі й поети в тім числі.Йорданський хрестик на похилій хвіртці.Іржава церква в маминім селі...Не йшов іще рахунок на "двохсотих" -Передчували тільки мама й Бог...Я згадую фуршети на капотахЯк перші віча перших перемог......Було всього - і навіть страх у п'ятах,Гранітний поблиск літер золотих...Історія трималась на вар'ятах,Лиш на іконах схожих до святих...

Було Вітчизни, ніби шмати з плота.І чорнобілим весь кіносюжет.Ми пили самогонку на капотах,Не знаючи тоді ще про фуршет...І місяць був як одноока фара.Райком всьому початок і межа...Журилась тихо другова гітара,Один пугар. Закуска із ножа,Співочо смуток скапував на декуІ тихо-тихо доторкав струну,Росла самотньо до небес смерека:Не знати - на колиску чи труну?Котилася кудись Чумацька Фіра,І шепіт був, як прапор над селом...І не було ні слова про офіру.Й про Україну слова не було...Було тривожно якось і одвічно.Ще байдужілось селам і містам.Ми пили самогонку.Не "Столичну",Бо знали, що столиця ще не там.Діди усі були одної крові,Одної віри і одних одверть,Одної непозбутньої любові,Що звалась "Україна або смерть".А ми були онуки одновірців...Урвителі й поети в тім числі.Йорданський хрестик на похилій хвіртці.Іржава церква в маминім селі...Не йшов іще рахунок на "двохсотих" -Передчували тільки мама й Бог...Я згадую фуршети на капотахЯк перші віча перших перемог......Було всього - і навіть страх у п'ятах,Гранітний поблиск літер золотих...Історія трималась на вар'ятах,Лиш на іконах схожих до святих...