вЧаси проминали від склепу і знову до склепу,
Зминаючи села, міста і майстерні майстрів.
То все відбувалось крізь мене, крізь нас і крізь тебе...
Скрижалі пісків і рукописи сивих вітрів...

І на тих берегах жили-поживали племЕна,
Там орали своє і збирали своє сівачі,
І настала ріка ще темніша за темні знамена,
Зупинилося сонце, мов катовий плащ на плечі...

І горіли ліси і лани, й простогони, й робітні,
І камІнь не було, щоб до них погострити мечі,
І світанки були, як ніколи, якісь несусвітні,
У засвіт пішли, проклинаючи світ,
орачі...

пЧаси проминали від склепу і знову до склепу,
Зминаючи села, міста і майстерні майстрів.
То все відбувалось крізь мене, крізь нас і крізь тебе...
Скрижалі пісків і рукописи сивих вітрів...

І на тих берегах жили-поживали племЕна,
Там орали своє і збирали своє сівачі,
І настала ріка ще темніша за темні знамена,
Зупинилося сонце, мов катовий плащ на плечі...

І горіли ліси і лани, й простогони, й робітні,
І камІнь не було, щоб до них погострити мечі,
І світанки були, як ніколи, якісь несусвітні,
У засвіт пішли, проклинаючи світ,
орачі...

Часи проминали від склепу і знову до склепу,
Зминаючи села, міста і майстерні майстрів.
То все відбувалось крізь мене, крізь нас і крізь тебе...
Скрижалі пісків і рукописи сивих вітрів...

І на тих берегах жили-поживали племЕна,
Там орали своє і збирали своє сівачі,
І настала ріка ще темніша за темні знамена,
Зупинилося сонце, мов катовий плащ на плечі...

І горіли ліси і лани, й простогони, й робітні,
І камІнь не було, щоб до них погострити мечі,
І світанки були, як ніколи, якісь несусвітні,
У засвіт пішли, проклинаючи світ,
орачі...