ми-Вже не нап’ється мама із криниці
Води холодної до ломоти в зубах.
І не прийдуть сусідські молодиці,
З новинами на гострих язиках.

Не вдарить тато у відро іржаве
Старим, ще, певно, прадіда ланцом.
І не побачить сонячні заграви
Над її віщим, змореним чолом…

Стоїть криниця оком серед саду,
Гіркий намул на серці джерела,
До неї, мов до мами, на пораду
Спішу я знову до свого села…

Відро з ланцом «позичили» сусіди,
Немов язик у дзвона хтось відтяв.
Не вид

так-Вже не нап’ється мама із криниці
Води холодної до ломоти в зубах.
І не прийдуть сусідські молодиці,
З новинами на гострих язиках.

Не вдарить тато у відро іржаве
Старим, ще, певно, прадіда ланцом.
І не побачить сонячні заграви
Над її віщим, змореним чолом…

Стоїть криниця оком серед саду,
Гіркий намул на серці джерела,
До неї, мов до мами, на пораду
Спішу я знову до свого села…

Відро з ланцом «позичили» сусіди,
Немов язик у дзвона хтось відтяв.
Не вид

Вже не нап’ється мама із криниці
Води холодної до ломоти в зубах.
І не прийдуть сусідські молодиці,
З новинами на гострих язиках.

Не вдарить тато у відро іржаве
Старим, ще, певно, прадіда ланцом.
І не побачить сонячні заграви
Над її віщим, змореним чолом…

Стоїть криниця оком серед саду,
Гіркий намул на серці джерела,
До неї, мов до мами, на пораду
Спішу я знову до свого села…

Відро з ланцом «позичили» сусіди,
Немов язик у дзвона хтось відтяв.
Не вид