ми-ЇДУ В СЕЛО У ГОСТІ ДО БАТЬКІВ
Їду в село. До батьківської хати.
Лише до хати, бо батьків нема.
Ніхто мене не буде там стрічати,
Не скаже слова. Хата ж бо німа.
Знайома вулиця. Старий садочок.
Стежка давно до хати заросла.
Заходжу в двір. Дивлюся в хатні очі.
Сльоза з очей у мèне потекла.
Знаходжу ключ, де зáавжди клала мама.
Зойкнули двері, аж пішла луна.
У хаті все, як і тоді, так само,
Лише батьків моїх в ній більш нема.
Ні, є. Обоє дивляться із фото,
Такі красиві, добрі, молоді...
- Ну, здрастуй, сину. Вдячні за турботу...
Чую їх голос з фото, як тоді.

а-ЇДУ В СЕЛО У ГОСТІ ДО БАТЬКІВ
Їду в село. До батьківської хати.
Лише до хати, бо батьків нема.
Ніхто мене не буде там стрічати,
Не скаже слова. Хата ж бо німа.
Знайома вулиця. Старий садочок.
Стежка давно до хати заросла.
Заходжу в двір. Дивлюся в хатні очі.
Сльоза з очей у мèне потекла.
Знаходжу ключ, де зáавжди клала мама.
Зойкнули двері, аж пішла луна.
У хаті все, як і тоді, так само,
Лише батьків моїх в ній більш нема.
Ні, є. Обоє дивляться із фото,
Такі красиві, добрі, молоді...
- Ну, здрастуй, сину. Вдячні за турботу...
Чую їх голос з фото, як тоді.

ЇДУ В СЕЛО У ГОСТІ ДО БАТЬКІВ
Їду в село. До батьківської хати.
Лише до хати, бо батьків нема.
Ніхто мене не буде там стрічати,
Не скаже слова. Хата ж бо німа.
Знайома вулиця. Старий садочок.
Стежка давно до хати заросла.
Заходжу в двір. Дивлюся в хатні очі.
Сльоза з очей у мèне потекла.
Знаходжу ключ, де зáавжди клала мама.
Зойкнули двері, аж пішла луна.
У хаті все, як і тоді, так само,
Лише батьків моїх в ній більш нема.
Ні, є. Обоє дивляться із фото,
Такі красиві, добрі, молоді...
- Ну, здрастуй, сину. Вдячні за турботу...
Чую їх голос з фото, як тоді.