о Найбільшою «цікавинкою» Коломиї шістдесят і більше років тому, яка вражала гостей міста й надавала йому особливого колориту, була «льокалька». Так лагідно називали коломияни потяг, який з шумом і димом декілька разів на день проїжджав самісіньким середмістям. Щось подібне було ще у Відні, Інсбруку та Мілані. А причиною побудови цієї залізниці стала нафта, промисловий видобуток якої розпочався у 1879 році в селі Слобода Рунгурська завдяки промисловцеві, економістові, почесному громадянинові Коломиї Станіславові Щепановському. Невдовзі Коломийщину охопила справжня нафтова лихоманка, ці терени називали навіть «галицькою каліфорнією», а копальня Слободи Рунгурської була тоді однією з найбільших в Галичині, декілька сотень свердловин якої давали 60% всієї нафти в краї. Транспортування нафтової ропи до дистилярень у Печеніжині, Сопові й Коломиї спочатку здійснювалося возами, що було надто дорого, незручно та ще й часами не вистачало бочок. Тож зі збільшенням видобутку нафти назріла нагальна потреба в удосконаленні її перевезення. Людвик Вежбицький (1834–1912), архітектор, будівничий, а на той час надінспектор Львівсько-Чернівецької залізниці (уродженець с. Верхнього Вербіжа, посол Краєвого Сейму від Коломийської округи) запропонував проект локальної лінії від Коломиї до Печеніжина і Яблунова. Цей проект підтримав С. Щепановський, який добре розумів користь від такої

л Найбільшою «цікавинкою» Коломиї шістдесят і більше років тому, яка вражала гостей міста й надавала йому особливого колориту, була «льокалька». Так лагідно називали коломияни потяг, який з шумом і димом декілька разів на день проїжджав самісіньким середмістям. Щось подібне було ще у Відні, Інсбруку та Мілані. А причиною побудови цієї залізниці стала нафта, промисловий видобуток якої розпочався у 1879 році в селі Слобода Рунгурська завдяки промисловцеві, економістові, почесному громадянинові Коломиї Станіславові Щепановському. Невдовзі Коломийщину охопила справжня нафтова лихоманка, ці терени називали навіть «галицькою каліфорнією», а копальня Слободи Рунгурської була тоді однією з найбільших в Галичині, декілька сотень свердловин якої давали 60% всієї нафти в краї. Транспортування нафтової ропи до дистилярень у Печеніжині, Сопові й Коломиї спочатку здійснювалося возами, що було надто дорого, незручно та ще й часами не вистачало бочок. Тож зі збільшенням видобутку нафти назріла нагальна потреба в удосконаленні її перевезення. Людвик Вежбицький (1834–1912), архітектор, будівничий, а на той час надінспектор Львівсько-Чернівецької залізниці (уродженець с. Верхнього Вербіжа, посол Краєвого Сейму від Коломийської округи) запропонував проект локальної лінії від Коломиї до Печеніжина і Яблунова. Цей проект підтримав С. Щепановський, який добре розумів користь від такої

Найбільшою «цікавинкою» Коломиї шістдесят і більше років тому, яка вражала гостей міста й надавала йому особливого колориту, була «льокалька». Так лагідно називали коломияни потяг, який з шумом і димом декілька разів на день проїжджав самісіньким середмістям. Щось подібне було ще у Відні, Інсбруку та Мілані. А причиною побудови цієї залізниці стала нафта, промисловий видобуток якої розпочався у 1879 році в селі Слобода Рунгурська завдяки промисловцеві, економістові, почесному громадянинові Коломиї Станіславові Щепановському. Невдовзі Коломийщину охопила справжня нафтова лихоманка, ці терени називали навіть «галицькою каліфорнією», а копальня Слободи Рунгурської була тоді однією з найбільших в Галичині, декілька сотень свердловин якої давали 60% всієї нафти в краї. Транспортування нафтової ропи до дистилярень у Печеніжині, Сопові й Коломиї спочатку здійснювалося возами, що було надто дорого, незручно та ще й часами не вистачало бочок. Тож зі збільшенням видобутку нафти назріла нагальна потреба в удосконаленні її перевезення. Людвик Вежбицький (1834–1912), архітектор, будівничий, а на той час надінспектор Львівсько-Чернівецької залізниці (уродженець с. Верхнього Вербіжа, посол Краєвого Сейму від Коломийської округи) запропонував проект локальної лінії від Коломиї до Печеніжина і Яблунова. Цей проект підтримав С. Щепановський, який добре розумів користь від такої