У пятницю, 30 березня 2012 року, Коломия
відправила групу учасників, які відбули у чергову
поїздку до
м.Чорнобиля. Після благословення о.Івана Остафійчука, голови комітету
"Діти Чорнобиля”,
ліквідатора аварії на ЧАЕС, девятнадцять осіб вирушили
у подорож, яка обіцяла бути не лише цікавою
і неповторною, а й залишити
незабутні враження.
У м.Чорнобиль групу гостинно зустріли
настоятель Свято-Іллінського храму і віруючі, які за сльозами на очах
прийняли подарунки від гостей з Коломийщини, відправили молебень за
здоровя, і сердечно дякували за те, що їх не забувають, за теплоту і
щирість, адже в даний час у Чорнобилі проживають близька ста осіб,
працюють понад три тисячі вахтовиків, функціонують заклади медицини.
Оскільки
учасників групи супроводжував по зоні відчуження пан Володимир
Вербицький, вони мали змогу глибоко розпізнати причини і наслідки
трагедії та відвідати найпотаємніші місця.
Чорнобильська зона.
Реактор. Змій, який двадцять шість років дихнув вогнем і спопелив тисячі
життів нині уже історія. Зелені ялинки, асфальтовані доріжки навколо.
Ніщо не нагадує про трагедію. Однак подальші відвідини справили
неймовірні враження.
Припять. Місто, в якому мешкало 50 тисяч
населення, не відчинило дверей, ніхто не запросив до гостини. Натомість
подорожні зайшли без перешкод, адже скрізь — занедбані будинки, заклади
культури, освіти, медицини, громадського харчування, готелі, річкова
пристань. Ось поспіхом забута лялька, ліворуч — рахівниця. Довколо тиша і
смуток, смуток, якого не передати словами.
Учасники піднялися
на девятий поверх готелю "Полісся”, де ростуть дві берізки, подивилися
на величезний шкільний басейн. У Припяті функціонувало три школи.
Розкидані підручники, стенди з ідеологічним вчення тодішнього
Радянського Союзу, великий серп і молот все застигло в глибокій зажурі,
змусивши поринути думками в минуле.
Голова громадської
організації інвалідів "Союз Чорнобиль Україна” Віктор Познік організовує
таку поїздку не вперше. Її мета — памятати про незагоєну рану України,
не забувати про тих, хто залишився у своїх домівках і, молячись,
випрошують в Бога милостині. Жителі Чорнобиля радіють гостям, як діти,
розповідають про свої будні і свята, про те, як люблять свій край.
Гостям запамятається смачний обід, особливо гарячий червоний борщ і
духмяні пиріжки. Життя точиться в Чорнобилі, а значить є надія на
повернення.
Автор: Михайло ЗАХАРУК, ліквідатор аварії на ЧАЕС
Додаткова інформація:
В газеті "Вільний голос" №18 за 06.04.2012р. опубліковано статтю "На зустріч з моторошним минулим". А також в газеті "Коломийські Вісти" за 22.03.2012 р. опубліковані статті "Новини від чорнобильців" та від 05.04.2012р. "Третя поїздка до Чорнобиля".
друкувати
