7
ВІКТОР ПОЗНІК
(2017-09-01 4:10 PM)
0
На кожного із нас чекає осінь, За нею поспішає вслід зима. Вона вплітає в скроні сиву просінь, Тому зими страшаться не дарма... Душа іще так проситься співати, Ще жалібно бринить її струна, Вона так хоче в просторі літати, Нажаль, з літами немічна вона. Ще розпростерти хоче свої крила, Полинувши під самі небеса. Знайдеться тоді раптом третя сила, Бо неймовірна зманює краса. Любов'ю вмить наповнить свою душу, Оту, що розпорошилась з роками. Увесь цей час несла життєву ношу, А подумки неслась за журавлями...
|