Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Результати | Архів опитувань
Всього відповідей: 281
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Календар
«  Грудень 2020  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Архів записів
Друзі сайту
Головна » 2020 » Грудень » 11 » Народитись у горах - то дар Божий. Тут все по-іншому.
3:01 PM
Народитись у горах - то дар Божий. Тут все по-іншому.

Мій любий серцю Ясенів в обіймах гір прикрився пеленою  <script> var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } } </script> </td></tr> <tr><td colspan=

Переглядів: 220 | Додав: viktor | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 3
3 viktor  
0
так-11 грудня - День гір, особливе свято мого серця, мій світлий спогад дитячого раю, моя велика любов!В обіймах гір, неначе в сповитку, Мої залюблені дитинством пекторалі,З тих давніх пір беру себе - малу,І йду вперед все далі й далі... День гір - мій День, бо саме звідти мої перші кроки - у світ незвіданний, у світ широкий вели мене стежки із верховин... Народитись у горах - то дар Божий. Тут все по-іншому. Особливий вимір. До неба рукою дістати. Цілюще все: вода, земля, повітря, трави і дари лісів. Лікують душу шепіт смерек і легіт вітру, дзюрчання чистої води, телинки ніжний голос і трембіт плачі. А люди: щирі, світлі, осяяні любов'ю і добром. Усе живе, і навіть та тонесенька стебелинка має душу - з цим знанням від народження в горах живуть. Тримають дух свій у покорі, але не терплять ланцюгів на долі й волі... Немає в них манірності, подвійного стандарту, фальшів не знають - все як на духу. Тому й Господь їх береже від світу, що часом прогниває від спокус. Тут час розмірену ходу тримає, тут суєти й гонитви теж немає за тим примарним щастям, вигаданим людством для потреб: надмірних, безрозмірних...Тут править світом дух природи, дарованої Господом з небес. Хто її бачить й розуміє, той тут живе, обвінчаний з красою див-чудес. У злагоді-гармонії існують два світи: людський і Божий, що у подобі гір. Один годує, інший дбає, й між ними протиріч немає....Моя жіноча доля родом теж із гір - колись я напророчила її, коли малою мріяла собі - на буковинськах горах, далебі, хлопчина квіти рвав таки мені

2 viktor  
0
ми-11 грудня - День гір, особливе свято мого серця, мій світлий спогад дитячого раю, моя велика любов!В обіймах гір, неначе в сповитку, Мої залюблені дитинством пекторалі,З тих давніх пір беру себе - малу,І йду вперед все далі й далі... День гір - мій День, бо саме звідти мої перші кроки - у світ незвіданний, у світ широкий вели мене стежки із верховин... Народитись у горах - то дар Божий. Тут все по-іншому. Особливий вимір. До неба рукою дістати. Цілюще все: вода, земля, повітря, трави і дари лісів. Лікують душу шепіт смерек і легіт вітру, дзюрчання чистої води, телинки ніжний голос і трембіт плачі. А люди: щирі, світлі, осяяні любов'ю і добром. Усе живе, і навіть та тонесенька стебелинка має душу - з цим знанням від народження в горах живуть. Тримають дух свій у покорі, але не терплять ланцюгів на долі й волі... Немає в них манірності, подвійного стандарту, фальшів не знають - все як на духу. Тому й Господь їх береже від світу, що часом прогниває від спокус. Тут час розмірену ходу тримає, тут суєти й гонитви теж немає за тим примарним щастям, вигаданим людством для потреб: надмірних, безрозмірних...Тут править світом дух природи, дарованої Господом з небес. Хто її бачить й розуміє, той тут живе, обвінчаний з красою див-чудес. У злагоді-гармонії існують два світи: людський і Божий, що у подобі гір. Один годує, інший дбає, й між ними протиріч немає....Моя жіноча доля родом теж із гір - колись я напророчила її, коли малою мріяла собі - на буковинськах горах, далебі, хлопчина квіти рвав таки мені

1 viktor  
0
11 грудня - День гір, особливе свято мого серця, мій світлий спогад дитячого раю, моя велика любов!В обіймах гір, неначе в сповитку, Мої залюблені дитинством пекторалі,З тих давніх пір беру себе - малу,І йду вперед все далі й далі... День гір - мій День, бо саме звідти мої перші кроки - у світ незвіданний, у світ широкий вели мене стежки із верховин... Народитись у горах - то дар Божий. Тут все по-іншому. Особливий вимір. До неба рукою дістати. Цілюще все: вода, земля, повітря, трави і дари лісів. Лікують душу шепіт смерек і легіт вітру, дзюрчання чистої води, телинки ніжний голос і трембіт плачі. А люди: щирі, світлі, осяяні любов'ю і добром. Усе живе, і навіть та тонесенька стебелинка має душу - з цим знанням від народження в горах живуть. Тримають дух свій у покорі, але не терплять ланцюгів на долі й волі... Немає в них манірності, подвійного стандарту, фальшів не знають - все як на духу. Тому й Господь їх береже від світу, що часом прогниває від спокус. Тут час розмірену ходу тримає, тут суєти й гонитви теж немає за тим примарним щастям, вигаданим людством для потреб: надмірних, безрозмірних...Тут править світом дух природи, дарованої Господом з небес. Хто її бачить й розуміє, той тут живе, обвінчаний з красою див-чудес. У злагоді-гармонії існують два світи: людський і Божий, що у подобі гір. Один годує, інший дбає, й між ними протиріч немає....Моя жіноча доля родом теж із гір - колись я напророчила її, коли малою мріяла собі - на буковинськах горах, далебі, хлопчина квіти рвав таки мені

Ім`я *:
Email *:
Код *: