ми-Віктор Познік30 хв. · Тетяна Семенченко Скільки хлопців лишилось в граніті,
А ще більше лиш в пам'яті рідних.
Раз на рік офіційності миті,
Й кілька слів “для годись”, принагідних.

Червоніють на мармурі квіти,
В пам'ять тих, хто злетів до небес.
Молодим їм- ще б жити і жити,
Та спіткала біда на ЧАЕС.

Не лишили Чорнобиль з бідою,
Рятували, як тільки могли.
Не одному вклонімось герою,
Тисячі їх в борні полягли.

Воювали з невидимим катом,
Що вбивав і вбиває людей.
Став убивчим, колись мирний атом,
Вижив всесвіт, та скільки смертей!

Скільки тих ліквідаторів лиха,
Замість слави чека небуття.
Лиш роди'ни ще схлипують стиха,
За людьми, що пішли із життя.

Т. Семенченко

так-Віктор Познік30 хв. · Тетяна Семенченко Скільки хлопців лишилось в граніті,
А ще більше лиш в пам'яті рідних.
Раз на рік офіційності миті,
Й кілька слів “для годись”, принагідних.

Червоніють на мармурі квіти,
В пам'ять тих, хто злетів до небес.
Молодим їм- ще б жити і жити,
Та спіткала біда на ЧАЕС.

Не лишили Чорнобиль з бідою,
Рятували, як тільки могли.
Не одному вклонімось герою,
Тисячі їх в борні полягли.

Воювали з невидимим катом,
Що вбивав і вбиває людей.
Став убивчим, колись мирний атом,
Вижив всесвіт, та скільки смертей!

Скільки тих ліквідаторів лиха,
Замість слави чека небуття.
Лиш роди'ни ще схлипують стиха,
За людьми, що пішли із життя.

Т. Семенченко

Віктор Познік30 хв. · Тетяна Семенченко Скільки хлопців лишилось в граніті,
А ще більше лиш в пам'яті рідних.
Раз на рік офіційності миті,
Й кілька слів “для годись”, принагідних.

Червоніють на мармурі квіти,
В пам'ять тих, хто злетів до небес.
Молодим їм- ще б жити і жити,
Та спіткала біда на ЧАЕС.

Не лишили Чорнобиль з бідою,
Рятували, як тільки могли.
Не одному вклонімось герою,
Тисячі їх в борні полягли.

Воювали з невидимим катом,
Що вбивав і вбиває людей.
Став убивчим, колись мирний атом,
Вижив всесвіт, та скільки смертей!

Скільки тих ліквідаторів лиха,
Замість слави чека небуття.
Лиш роди'ни ще схлипують стиха,
За людьми, що пішли із життя.

Т. Семенченко