ми-Анатолій Цибульський Гідно і проникливо...
Як відлунають постріли останні,
І мертвих віддадуть святій землі,
Хай кожен вийде на свої Майдани,
Великі, менші, і зовсім малі

І руку мовчки покладе на груди,
Хай присягне собі у цю врочисту мить,
Що жити по неправді більш не буде,
Що честь і совість стане боронить.

А як забуде, чи з дороги збочить,
Нехай здригнеться з ляку уві сні,
Згадавши побратимів мертвих очі,
Й Грушевського в руїнах і вогні...

так-Анатолій Цибульський Гідно і проникливо...
Як відлунають постріли останні,
І мертвих віддадуть святій землі,
Хай кожен вийде на свої Майдани,
Великі, менші, і зовсім малі

І руку мовчки покладе на груди,
Хай присягне собі у цю врочисту мить,
Що жити по неправді більш не буде,
Що честь і совість стане боронить.

А як забуде, чи з дороги збочить,
Нехай здригнеться з ляку уві сні,
Згадавши побратимів мертвих очі,
Й Грушевського в руїнах і вогні...

Анатолій Цибульський Гідно і проникливо...
Як відлунають постріли останні,
І мертвих віддадуть святій землі,
Хай кожен вийде на свої Майдани,
Великі, менші, і зовсім малі

І руку мовчки покладе на груди,
Хай присягне собі у цю врочисту мить,
Що жити по неправді більш не буде,
Що честь і совість стане боронить.

А як забуде, чи з дороги збочить,
Нехай здригнеться з ляку уві сні,
Згадавши побратимів мертвих очі,
Й Грушевського в руїнах і вогні...