Не діліться на партії й конфесії

Навіть заслужене оздоровлення коломийські чорнобильці використовують для добрих справ. Перед тим, як рушити на госпіталізацію до Національного наукового Центру радіаційної медицини, зібрали 25 кілограмів дефіцитних ліків – завдяки допомозі волонтерки з Італії, нашої краянки пані Марії. Пакунок радо зустріли у медсанбаті на передовій, зателефонували, подякували і чорнобильцям, і волонтерам.

- Наша спілка використовує кожну нагоду, аби комусь допомогти, з кимось поділитися, - розповідає голова чорнобильців Коломийщини Віктор Познік. – Ось і недавно, дізнавшись про ігрову кімнату в Коломийській дитячій лікарні, разом із отцем Іваном  Остафійчуком ( голова комітету «Діти Чорнобиля») ми зібрали величезний ящик книжок, розмальовок, олівців, забавок, іграшок для малечі, а також – малюнки наших дітей, для оформлення палат. А до Києва рушали теж не з порожніми руками: везли у подарунок наші книги, видані з нагоди 30-річчя Чорнобильської трагедії (до речі, із 900 примірників тиражу продали всього десять, решту – роздарували). А ще – малюнки вихованців дитячої художньої школи, виконані саме до сумних роковин. Ми подарували все колегам, Національному музею Чорнобиля – бачили б ви, яке захоплення там викликали роботи коломийських дітей! Згодом у Пущі-Водиці, біля каплички «Чорнобильський Спас», ми організували творчий конкурс для дітвори, яка там поправляла своє здоров’я. І знову – море позитиву й незабутніх вражень. Дитячий диспансер радіаційного захисту якраз відзначав своє 30-річчя, тож ми не могли бути осторонь…

Додому поверталися теж із дарунками: від комітету «Діти Чорнобиля» привезли унікальні видання «Останнім шляхом Кобзаря». З’ясувалось, наші бібліотеки таких видань не мають. Тож радо передали цінні книги чотирьом дорослим бібліотекам міста, одній дитячій, а також центральній районній бібліотеці. Переконались, що добро завжди повертається сторицею. І це не обов’язково має бути матеріальний еквівалент. Хіба, скажімо, має ціну прапор з передової, який нашим чорнобильцям передали щойно з підписами хлопці зі 130 окремого розвідувального батальйону – як вдячність за постійну допомогу? А як оцінити щиру вдячність від білоруських колег – за презентовану їм друге видання книжки про чорнобильців Коломийщини?

Саме з таких цінностей має складатись життєвий доробок кожного. І тоді світ став би набагато кращим…Тому Віктор Іванович від імені своїх побратимів радить усім забути про партії, конфесії, а просто жити і працювати, знаходити спільну мову і точки дотику. Бо роботи в українців – непочатий край…

Валентина Близнюк.

«Велізарнае дзякуй Каламыйкай арганізацыі чарнобыльцаў і асабіста Познік Віктару Іванавічу за іх самаадданую працу ў гэтым кірунку. Іх кніга атрымала другое выданне і сёння моцна пашыраецца геаграфія яе жыцця. Такі гасцінец атрымала Мінская Гарадская грамадская арганізацыя «Ветэраны Чарнобыля».