добра всім та щастя....А осінь вже шепоче сни
І спогади у них ворушить,
Лягає мороком рясним
В туманом посивілі ду́ші.
А осінь вже гортає дні,
Серця натомлені голубить,
Та ще не стихли в них вогні
Тієї грішної загуби.
О, ця блаженна дивна мить,
Ти увірвалась на півслові,
Ах, осінь, як вона п’янить –
Пора дозрілої любові.
О, ця блаженна дивна мить –
Пора спізнілого кохання,
Ах, осінь, як тебе спинить,
Коли цвіте любов остання?..
А під ногами жовтий лист
І вже на приморозь світанки,
У тебе, осінь, добрий хист –
Теплу ти вірна до останку.
А небо й сонце вже не ті
І все частіше дощик плаче –
Але в коханні всі святі,
Але в любові все гаря́че.
ми разом-добра всім та щастя....А осінь вже шепоче сни І спогади у них ворушить, Лягає мороком рясним В туманом посивілі ду́ші. А осінь вже гортає дні, Серця натомлені голубить, Та ще не стихли в них вогні Тієї грішної загуби.
О, ця блаженна дивна мить, Ти увірвалась на півслові, Ах, осінь, як вона п’янить – Пора дозрілої любові. О, ця блаженна дивна мить – Пора спізнілого кохання, Ах, осінь, як тебе спинить, Коли цвіте любов остання?..
А під ногами жовтий лист І вже на приморозь світанки, У тебе, осінь, добрий хист – Теплу ти вірна до останку. А небо й сонце вже не ті І все частіше дощик плаче – Але в коханні всі святі, Але в любові все гаря́че.
так-добра всім та щастя....А осінь вже шепоче сни І спогади у них ворушить, Лягає мороком рясним В туманом посивілі ду́ші. А осінь вже гортає дні, Серця натомлені голубить, Та ще не стихли в них вогні Тієї грішної загуби.
О, ця блаженна дивна мить, Ти увірвалась на півслові, Ах, осінь, як вона п’янить – Пора дозрілої любові. О, ця блаженна дивна мить – Пора спізнілого кохання, Ах, осінь, як тебе спинить, Коли цвіте любов остання?..
А під ногами жовтий лист І вже на приморозь світанки, У тебе, осінь, добрий хист – Теплу ти вірна до останку. А небо й сонце вже не ті І все частіше дощик плаче – Але в коханні всі святі, Але в любові все гаря́че.
добра всім та щастя....А осінь вже шепоче сни І спогади у них ворушить, Лягає мороком рясним В туманом посивілі ду́ші. А осінь вже гортає дні, Серця натомлені голубить, Та ще не стихли в них вогні Тієї грішної загуби.
О, ця блаженна дивна мить, Ти увірвалась на півслові, Ах, осінь, як вона п’янить – Пора дозрілої любові. О, ця блаженна дивна мить – Пора спізнілого кохання, Ах, осінь, як тебе спинить, Коли цвіте любов остання?..
А під ногами жовтий лист І вже на приморозь світанки, У тебе, осінь, добрий хист – Теплу ти вірна до останку. А небо й сонце вже не ті І все частіше дощик плаче – Але в коханні всі святі, Але в любові все гаря́че.
