Це я сиджу на паперті старенька,
В долоні зашкарублій - мідяки.
На плечах свитка латана, благенька,
На що іще спроможні бідняки?!
Тремтять повіки зморщені, солоні.
Несила людям в віченьки дивитись.
Тримають злидні міцно у полоні,
Біда - на старість в скруті опинитись.
Сльоза росить невтримна •••